Эй, чуваки! Я решил поделиться бомбическим опытом о том, как я, будучи наркоманом в положительном смысле слова, смог купить крутые шишки марихуаны и нажить себе новенькую тачку всего за неделю. Это был настоящий угар, который до сих пор не отпускает меня, поэтому готовьтесь к интересной истории, которая будет настолько зажигательной, что у вас просто «шиза» от описываемых событий!
Все началось в одном угарном районе, где я постоянно проводил свое время, общаясь с моими одногруппниками по наркотическому дневнику. Однажды, нашелся один парень по кличке Лошок, который сказал, что знает в месте, где можно было бы отдуплиться на отличные шишки марихуаны, и при этом еще и заработать достаточно денег на машину.
«Орех!» – я подумал, захлебываясь слюной. У меня моментально произошла связка из мозгов и я согласился помочь Лошку в его незабываемом путешествии. В следующий день мы отправились в угарный район, где находилась наша цель – закладка с красивыми зелеными шишками.
Мы подбирались к месту осторожно, словно настоящие наркодельцы, прикрываясь темнотой и притаиваясь от любопытных глаз. Когда мы наконец достигли нашей цели, было словно попасть в новый мир, где каждый вдох воздуха был наполнен запахом свободы и «найса».
| Место |
Шишки (гр.) |
Цена (руб.) |
| «У дерева» |
7 |
1000 |
| «За забором» |
5 |
800 |
| «Под лавкой» |
10 |
1500 |
Мы взяли наши шишки и отправились на поиски покупателей. Разумеется, цена на наши шишки была выше неба, ведь качество было действительно на высоте. Я создал раздаточный пункт в районе, где люди постоянно приторговывались, и с трудом сдерживал свою радость.
Весь день прошел, и к закату я уже продал более половины нашего товара. Деньги лежали в моем кармане, как настоящее сокровище, которое досталось мне за мои невероятные наркотические способности. В тот момент я понял: в конечном итоге я смогу себе позволить купить новую тачку, и весь мир будет у меня у ног!
На следующий день я уже приступил к поиску себе новой «игрушки». Мой взгляд остановился на «пулемете» – крутой спортивной машине, которая была просто идеальна для меня. Я связался с продавцом, и мы договорились о встрече.
Таща с собой все деньги, я отправился к месту встречи. Мы встретились в тихом переулке, и я увидел свою новую машину. Она была просто огонь! В приподнятом настроении я сдал все деньги продавцу и за рулем новой тачки почувствовал себя настоящим королем наркослэнга.
Теперь я ездил по району на своем новом угарном авто, выговаривая мои «шизы» и привозя своим друзьям новые партии нашей закладки. Мне удалось зарабатывать еще больше денег на продаже, что позволяло мне поддерживать свою зависимость в отличном состоянии.
Шишки марихуаны стали моим секретным богатством, которое превратило меня из обычного наркомана в настоящего дилера, заслуживающего уважения. Я знал, что на этом я не остановлюсь, ведь у меня всегда было ощущение, что я еще достигну большего.
Но со временем я понял, что это была лишь иллюзия. Марихуана, «шиза» и наркотики не являются путем к успеху. Вместо радости и удовлетворения, они привносят в жизнь только проблемы и зависимость. Шишки и «орехи» ушли в прошлое, и я поставил на первое место здоровье и собственное благополучие. Будьте умными и сильными, и вам удастся преодолеть все трудности!
Так закончился мой незабываемый наркотический рейс, который привел меня к крутой тачке и заставил задуматься о своих поступках. Это была урок на всю жизнь, который я надеюсь поможет мне и моим друзьям избежать ошибок в будущем.
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...